Tapped (2026)

Нуро — молодий чоловік з аутизмом, який живе в південному Лондоні й перетворив свою одержимість на зброю: роки наполегливих тренувань зробили з нього майстра бойових мистецтв. Його світ тримається на одній людині — Кларі, дівчині, яка бачить у ньому не дивака й не «саванта», а просто людину, яку варто любити. Коли місцеве угруповання жорстоко нападає на Клару, Нуро не звертається до поліції. Він бере правосуддя у свої руки, і його помста стає не просто актом насильства, а спробою довести собі й світові, що він здатен захистити те, що йому дороге .

Але фільм не зводиться до низки бійок. За кожним ударом стоїть питання, яке Нуро не може вирішити самотужки: чи справді його «одержимість» — це сила, чи лише спосіб втекти від травми, яку він не вміє проговорити. Система, яка мала б захистити Клару, виявилася безсилою або байдужою, і тепер Нуро опиняється між двома вогнями — власним гнівом і усвідомленням, що помста не поверне того, що було втрачено. Режисер Теоман Сайїн будує історію на контрасті між стилізованими бойовими сценами та тихими, майже документальними кадрами південного Лондона, де травма, ізоляція й зламані інституції є такими ж реальними, як і удари . Для Нуро це не шлях до героїзму, а спроба знайти хоч якусь рівновагу в світі, який з самого початку не був до нього пристосований .