Старий дім... (2026)

Старий будинок повільно вмирає в серці села, розділеного навпіл дорогою, де більше не зупиняються машини. За часів диктатури ця будівля була найпрогресивнішою католицькою семінарією Португалії. Антоніу, сусід із протилежного боку вулиці, виріс у її тіні й створив тут свою родину. Відколи домініканські священники залишили семінарію, він став її найвідданішим доглядачем — охоронцем привидів, спогадів і порожніх коридорів, у яких більше не вирує життя. Роками занедбана, колишня епіцентр містечка тепер сподівається на нове життя, і Антоніу залишається тим, хто памʼятає, чим цей дім був насправді .

Фільм не квапиться з поясненнями й не намагається розповісти історію через гучні події. Замість цього він будується на тихих образах порожніх кімнат, забутих речей і ознак минулого, де кожен кут ніби шепоче свою історію без слів. Через ці прості кадри стрічка досліджує памʼять, ностальгію й відчуття, що деякі місця досі зберігають моменти, які в них відбувалися, навіть коли людей давно немає . Для Антоніу це не просто будинок, а частина його самого, і те, що він охороняє, — це не лише стіни, а й спосіб не дати минулому остаточно зникнути.