Фінальна трансляція (2026)

Світ котиться до ядерного апокаліпсису, і до неминучого удару залишаються лічені хвилини. Але замість того щоб зупинити мовлення, телевізійна мережа «Broadcast World Crisis» продовжує працювати в прямому ефірі. Ведучий Джек Престон, його колеги та знімальна група з відчайдушною професійністю намагаються втримати шоу в ефірі, поки за вікнами студії світ буквально розсипається на частини . Вони обговорюють катастрофу, дають поради з виживання, беруть інтерв'ю в експертів і скептиків, а між цим — незмінно виходять у рекламні паузи. Ніхто не скасовує сітку мовлення, навіть якщо попереду кінець світу .

Фільм не показує саму руйнацію чи рятувальні місії. Замість цього він ставить під сумнів те, як медіа здатні перетворити навіть найбільшу трагедію на черговий контент. У студії панує майже неприродний спокій і професійна бадьорість, тоді як назовні репортери стикаються з реальністю, яка дедалі більше не збігається з тим, що транслюють у ефір. Сатира тут будується не на гучних жартах, а на самій абсурдності ситуації: поки світ гине, хтось продовжує продавати рекламу, а ведучі тримають обличчя, ніби нічого не сталося . Історія зосереджується навколо питання, чи здатен хтось зупинити цю машину і чи варто взагалі це робити, коли глядачі, здається, готові дивитися до останнього кадру .