Постояшки (2026)

У ніч Геловіна в занедбаному барі в Брукліні збирається компанія дивакуватих завсідників на чолі з власником-домініканцем. Вони не планують нічого особливого — просто випити, пожартувати й перечекати свято, яке для них давно втратило сенс. Але коли бар раптово виявляється відрізаним від зовнішнього світу, а в підсобці знаходять тіло, вечір перетворюється на хаотичне розслідування, де кожен із присутніх має що приховати. Ніхто не викликає поліцію, бо в кожного є причина не потрапляти в поле зору правоохоронців, і тепер вони змушені самостійно з'ясувати, хто з них убивця, поки не сталося ще одне вбивство.

Фільм дебютує режисерку Тессу Грінберг, яка написала сценарій разом із Мелбою Сілвані, і тримається не на напрузі замкненого простору, а на хімії між персонажами. Джейсон Дженао грає Ернандо, власника бару, навколо якого гуртуються відвідувачі; Джек Генрі Роббінс, Ліза Трейгер і Джойель Ніколь Джонсон доповнюють ансамбль своїми персонажами, кожен із яких додає у розслідування щось своє — паніку, іронію або несподівану кмітливість. Замість того щоб перетворити історію на похмурий трилер, «Постояшки» використовують абсурдність ситуації як джерело гумору, де страх і сміх ідуть пліч-о-пліч, а розгадка виявляється не такою важливою, як те, ким ці люди стали одне для одного за одну ніч .