Початок і кінець Всесвіту (2016)

Будь-яке наукове відкриття не може існувати саме по собі – воно базується на гіпотезах, дослідженнях та експериментах цілого ряду вчених. Воно обумовлено технологічним та соціальним запитом часу. Тому, щоб зрозуміти як працює Всесвіт, необхідно зазирнути за межі тривалості нашого короткого життя і не раз зазнати революційних зрушень у свідомості. 1905-го року Ейнштейн підніс людству нову теорію, що описує фізичні закони. Він припустив, що гравітація викликається викривленням простору-часу масивними об'єктами, на зразок планет і зірок. Логічне слідство з цієї заяви – загальне тяжіння гравітації всієї матерії має притягнути всі об'єкти в космосі один до одного. Але до 20-го століття вважалося, що Всесвіт вічний і статичний. Ньютонівський опис основних законів природи представляв простір, час, сили, які ми відчуваємо щодня абсолютними. Тобто. ні про яку динаміку Всесвіту не могло бути й мови. Жодного колапсу чи розширення у картині світу великих розумів не існувало ще якихось 100 років тому. І ця ідея могла б і досі залишатися за бортом наукової думки. Але не залишилася...