Весело ми живемо (1938)

Дворецький Батлер Гросвенор виявляє за сніданком, що фамільне срібло вкрадено бродягою, якого господиня Емілі Кілборн прийняла під своє крило як шофера, у своїй останній спробі реформи пригріти і обласкати сім'ї, що опустилися, творячи серед інших членів. Ображена Емілі клянеться більше не брати участі в облагородженні «загиблих на дно» до більшої радості свого чоловіка та дорослих дітей, проте пізніше в їхні двері стукає черговий «бродяга» Уейд Ролінс, який насправді є письменником. У нього зламався автомобіль і він постукав, щоб зателефонувати. Його затрапезний вигляд ввів в оману і дворецького, і дочок господині Джеррі та Маріон та саму господиню. Не давши йому відкрити рота, кожен намагається вчинити з ним по своєму: одні намагаються його вигнати, тоді як сама господиня, забувши дане нею слово, знову спалахує шляхетний альтруїзм - допомогти бідолахи. Заінтригований письменник вирішує пограти з ними в їхню гру (ось так і народжуються сюжети книг) і погоджується стати водієм господаря. Проти нього налаштовані абсолютно всі - від дворецького до самого господаря, але й Уейд не ликом шитий. Зрештою, все повертається так, що і господареві він потрібен, і молодша з ним заграє, а старша просто закохана, ну про господиню і говорити не доводиться, вона просто не від цього світу...