Лабіринт трави (1979)

Акіру часто переслідує спогад про пісню, яку співала йому мати, коли вона була дитиною, і тепер на краю сексуально-активного дорослого життя він хоче знайти походження пісні. Молода людина нібито блукає в деформації часу, коли аспекти його дитинства і дорослого життя змішуються разом. У цій вигаданій країні він натрапив на жінку-відьму, яка втрачена в лабіринті свого особняка, так само, як молодий чоловік загублений у лабіринті часу - і на деяких рівнях, можливо, лабіринті свого підсвідомого. Сцена за сценою йдуть, подібно до фрагментів страшного кошмару або галюцинації і не можуть сприйматися логічно.