Слон (2025)

Це експериментальний двадцятихвилинний спецвипуск, створений у техніці «вишуканого трупа»: четверо відомих аніматорів — Пендлтон Ворд, Ребекка Шугар, Ієн Джонс-Куарті та Патрік Макгейл — працювали над трьома актами окремо, не знаючи, що роблять інші. Головний герой не має імені й не зберігає постійної форми. У першому акті він народжується на фабриці роботів, тікає за допомогою загадкового кота-клоуна й вирушає в подорож, сповнену ретро-ігрової естетики та постійних метаморфоз. У другому акті він стає «Музичною кнопкою» — істотою, чия музика приносить радість натовпу, але поступово перетворюється на пастку, з якої хочеться вирватися. У третьому акті душа героя блукає між тілами, поки не опиняється в роботі на імʼя Скріно, який намагається покінчити з собою, але зустрічає самотнього вченого Дена, і ця зустріч змінює його погляд на життя .

Спільною ниткою для всіх трьох частин є не сюжет, а питання, яке герой ставить сам собі: ким він є насправді, якщо його тіло постійно змінюється, а оточення бачить у ньому лише те, що хоче бачити. Кожен акт закінчується смертю персонажа й переродженням у наступній формі, і саме ця циклічність перетворює розрізнені короткі історії на цілісну притчу про пошук власного голосу. Фільм не намагається бути зрозумілим з першого перегляду й не пропонує готових відповідей — він радше запрошує глядача відчути той хаос, у якому народжується щось справжнє .