Балада про Орін (1977)

Сліпа від народження Орін заробляє на життя тим, що ходить по селах і співає у будинках, куди його запрошують. Ходить одна, бо з громади таких самих сліпих жінок, як вона, її вигнали. У громаді заборонено секс, а тепло чоловічого тіла поруч - одна з тих небагатьох людських радостей, доступних Орін, заради яких варто жити. Але Орін, ізгой, бродяга, що співає на святах, спляча практично з будь-яким чоловіком - зовсім не здається жінкою, що опустилася. Швидше навпаки, своїм спокоєм та прийняттям життя вона нагадує Будду. І саме як до Будди ставиться до неї дивний волоцюга, який випадково зустрівся їй на її нескінченному шляху...