Людина з Ла Манчі (1972)

Іспанія XVI століття. Поета й драматурга Мігеля де Сервантеса разом із слугою кидають до в'язниці інквізиції за образу церкви. Інші в'язні влаштовують йому імпровізований суд, маючи намір забрати речі та спалити рукопис, над яким він працює. Аби врятувати свою роботу, Сервантес пропонує товаришам по ув'язненню розіграти перед ними виставу. Він перевтілюється в Алонсо Кехану — літнього поміщика, який від надмірного читання лицарських романів з'їхав з глузду й оголосив себе мандрівним лицарем Дон Кіхотом. Разом із вірним зброєносцем Санчо Пансою він вирушає вершить справедливість у світі, який бачить крізь призму своїх ідеалів .

На шляху їм трапляється вітряк, який Дон Кіхот сприймає за велетня, а придорожній заїзд — за замок. Там він зустрічає Альдонсу — служницю, яка змушена торгувати собою, аби вижити. Дон Кіхот відмовляється бачити в ній те, ким її зробило життя, і проголошує її шляхетною дамою Дульсінеєю, яку він має захищати. Альдонса спершу сприймає його за божевільного, але поступово починає вірити, що вона справді варта чогось більшого, ніж те, що їй відміряла доля. Водночас у реальності в'язниці напруга зростає: інквізиція не збирається відступати, а в'язні, які грають у виставі, не забувають, ким насправді є Сервантес — людиною, чиє життя висить на волосині. Фільм тримається на контрасті між світом уяви, де можливо все, і світом реальним, де за мрію доводиться платити .