Зелена книга (2018)

1962 рік, Нью-Йорк. Тоні «Базіка» Валлелонга — викидайло з італійського кварталу Бронкса, який втрачає роботу, коли його клуб закривають на ремонт. Щоб прогодувати дружину й дітей, він погоджується на несподівану пропозицію: стати водієм і охоронцем Дона Ширлі — всесвітньо відомого афроамериканського піаніста, який вирушає у восьмитижневе концертне турне Півднем США. Тоні, який звик вирішувати проблеми кулаками й не надто переймається політкоректністю, спершу ставиться до витонченого й вимогливого музиканта з упередженням. Але вибору немає: гонорар надто добрий, аби відмовлятися .

Подорож ускладнюється з першого дня. Дон Ширлі — ерудований, стриманий і самотній, він не їсть курятини, не слухає джазу й тримається з холодною гідністю, яка дратує Тоні. Натомість Тоні — грубий, балакучий і безпосередній, і його манери викликають у піаніста відразу. Їхні сутички спалахують через дрібниці, але справжнє випробування чекає попереду. Чим далі вони заїжджають на Південь, тим частіше стикаються з жорстокою сегрегацією. Дон, який на сцені приймається публікою з оваціями, за її межами не може ані поїсти в ресторані, ані скористатися вбиральнею, ані переночувати в готелі. Саме тоді вони дістають «Зелену книгу» — щорічний путівник, який вказує безпечні місця для темношкірих мандрівників .

Поступово Тоні починає бачити те, що раніше волів не помічати. Він захоплюється талантом Дона й дедалі сильніше обурюється тим, як з ним поводяться. Коли в одному з барів білі чоловіки погрожують піаністу розправою, Тоні рятує його, погрожуючи зброєю, і з цього моменту бере його під свою опіку. Дон, зі свого боку, вчить Тоні стриманості й допомагає йому писати листи дружині, які стають дедалі зворушливішими. Між двома абсолютно різними людьми виникає дружба, яка долає бар'єри раси, класу й виховання .