Анна Кареніна (1935)

Почуття матері і люблячої жінки, які відчуває Ганна, режисер показує як ці дві рівноцінно великі почуття - залишаються для неї непоєднаними. З Вронським у неї пов'язане уявлення про себе, як про люблячу жінку, з Кареніним - як про бездоганну матір їхнього сина, і, про колись вірну дружину. Ганна хоче одночасно бути і тією і іншою. У напівнесвідомому стані вона каже, звертаючись до Кареніну: - «Я все та сама... Але в мені є інша, я її боюся - вона покохала того, і я хотіла зненавидіти тебе і не могла забути про ту, яка була раніше. Та не я. Тепер я справжня, я вся»... Анна, людина сильна і життєлюбна. Вона здавалася багатьом, і навіть сама собі хотіла здаватися цілком щасливою, насправді вона була глибоко нещасна. Роман з Вронським перекреслив її життя відразу... Вона втратила все, чого прагнула і що знайшла, навколишня дійсність постала перед нею у всьому своєму страшному безжальному образі, змусивши ступити на перон вокзалу.