Битва за Англію (1969)

Травень 1940 року. Німецький бліцкриг зминає Францію, і британські експедиційні сили хаотично відступають через Дюнкерк. Маршал авіації Гʼю Доудінг, командуючий винищувальною авіацією RAF, усвідомлює, що наступною ціллю Гітлера буде Британія, і всупереч тиску військових кіл відмовляється кидати останні ескадрильї на допомогу Франції. Він зберігає їх для захисту власного неба, розуміючи, що кожен втрачений літак наближає острів до поразки. Тим часом у Німеччині Гітлер дивує своїх генералів, оголошуючи британців не «природним ворогом» і відкладаючи вторгнення заради спроби дипломатичного тиску. Ця пауза дає RAF дорогоцінний час на підготовку, але ненадовго .

Коли починається «День Орла», Luftwaffe завдає масованих ударів по аеродромах і радіолокаційних станціях, намагаючись знищити винищувачі ще на землі. Британські пілоти, серед яких досвідчений ескадрон-лідер Скіппер і молодий канадець Гарві, піднімаються в повітря знову і знову, попри чисельну перевагу супротивника. На землі точиться окрема війна: між командирами 11-ї та 12-ї груп спалахує суперечка щодо тактики «Великого крила», яка лише поглиблює хаос, а брак пілотів стає критичнішим за брак літаків. Доудінг, виснажений і похмурий, визнає: «Ми боремося за виживання і програємо». Але коли німецькі бомбардувальники випадково скидають бомби на Лондон, Гітлер у відповідь наказує переключитися з аеродромів на міста. Це фатальне рішення дає RAF перепочинок, і битва, яка мала зламати Британію, стає першою поразкою Німеччини .