Алекс — вуличний факір і акробат, який живе на закритому на ремонт найстарішому мосту Парижа, Пон-Неф. Він виживає завдяки виступам з вогнем і наркотикам, які йому постачає його старший товариш Ганс. Одного дня, повернувшись на міст після лікування зламаної ноги, Алекс знаходить на своєму місці незнайомку. Це Мішель — молода художниця з заможної родини, яка через хворобу стрімко втрачає зір. Не бажаючи бути тягарем для близьких і не приймаючи своєї долі, вона втекла з дому й оселилася серед безхатченків. Між Алексом і Мішель спалахує шалена, руйнівна пристрасть, яка стає для обох порятунком від самотності й відчаю .
Алекс стає для Мішель очима, а вона дарує йому відчуття, що він комусь потрібен. Разом вони крадуть їжу, влаштовують нічні витівки й навіть катаються на вкраденому катері крізь феєрверки, святкуючи двохсотріччя Французької революції. Але їхня ідилія триває недовго. Алекс випадково дізнається, що батько Мішель шукає її по всьому Парижу, аби повідомити про нову операцію, яка може врятувати її зір. Одержимий страхом втратити кохану, він починає палити постери з її фотографіями, сподіваючись, що вона залишиться сліпою й залежною від нього назавжди . Це стає точкою неповернення: під час однієї з таких вилазок Алекс випадково вбиває людину, а згодом, у розпачі, прострелює собі руку. Його заарештовують і садять до в'язниці, тоді як Мішель, залишившись сама, погоджується на операцію .
Минає час. Мішель повертає собі зір і навіть намагається повернутися до нормального життя, але розуміє, що вже не може бути тією, ким була раніше. Коли Алекс виходить із в'язниці, вона знаходить його, і вони знову тікають разом — цього разу до моря. Фільм закінчується тим, що двоє зламаних, але вільних людей біжать голими по березі, обравши одне одного замість усього, що їм пропонував світ .