Еліза (1994)

«Мені було три роки, коли нас покинув батько. Нам не було на що жити і мати наклала на себе руки. Я не змогла жити з дідом та бабкою і потрапила до притулку. Тут я знайшла справжніх друзів Соланж та Ахмеда. І ось тепер, коли я стала дорослою, я розлучаюся з друзями і вирушаю на пошуки тата, будь він проклятий. Я клянуся тобі, мамо, що знайду цього сучого сина і вбиватиму його повільно і вірно...» Якщо б знала наша героїня, чим насправді обернеться її зустріч з батьком...