Фрактал (2011)

Десь через 300 років люди виконали заповіт Руссо і повернулися назад до природи. Зникли галасливі міста, димні заводи і сама потреба працювати – турботи про хліб насущний прийняв на себе механічний бог, мережа суперкомп'ютерів, названа Фракталом. Натомість потрібно лише регулярно «молитися», скидаючи накопичену за день інформацію в бездонні сховища даних. Програмісти Фрактала перетворилися на служителів культу, і Землі запанувала теократія – щоправда, необтяжлива. Життя стало простіше – хоча зовні рівень техніки відкотився до XX століття, кожен міг мати двійників-аватарів, доручаючи їм рутинні завдання, а сам блукати у пошуках нових вражень та розваг. Населення різко зменшилося, при цьому люди втратили коріння та прихильності, перетворившись у масі своїй на знеособлене перекотиполе. Молодий Клейн – нетиповий житель «нового порядку», який не втратив інтерес до спадщини минулого - і речей, і цінностей. До певного часу він вів звичайне життя - спілкувався за столом з двійниками батьків, слухав старі пісні, милувався природою - і чекав; чекав, знаючи, що станеться щось дивне та незвичайне. Так він і зустрівся з Фріною – швидкою жрицею Фрактала, яка за короткий годинник знайомства полюбила хлопця і залишила йому «ключ від світу» - дивовижну дівчинку Нессу, втілення енергії, доброти та наївності. Але неважливо, чи людина Несса чи аватар - чи має головний герой право відкрити цим ключем двері, за якими, схоже, лежать сутінки світу та розвінчання хибних богів?